Спершу зʼясуйте підставу
Будь-яка робота із забороною вʼїзду починається з двох питань. Хто встановив заборону і на якій підставі. Стаття 13 Закону № 3773-VI називає підстави, а рішення ухвалює ДМС, СБУ, Держприкордонслужба або Нацполіція. Від органу і підстави залежить, як знімати заборону. Зазвичай заборону встановлюють на три роки, а після примусового видворення на пʼять років. Що таке заборона і за що її встановлюють, пояснює стаття про заборону вʼїзду.
Якщо копії рішення у вас немає, її отримують через запит до органу. Закон «Про захист персональних даних» зобовʼязує відповісти на запит про ваші дані не пізніш як за тридцять календарних днів з дня його надходження. Як це зробити, розказано в статті про перевірку заборони вʼїзду.
Шлях перший, перегляд органом
Частина підстав заборони може відпасти з часом. Найчастіше це невиконані рішення про адміністративні стягнення і майнові зобовʼязання перед державою чи іншими особами. Якщо штраф сплачено, борг погашено, підстава зникла, і є сенс звернутися до органу, який ухвалив рішення, із заявою про його перегляд.
До заяви додають докази, що підстава відпала, наприклад квитанції про сплату, довідки про відсутність боргу, рішення суду. Закон про адміністративну процедуру передбачає можливість відкликання адміністративного акта органом, зокрема у разі істотної зміни фактичних обставин. Про скарги і перегляд рішень розказано в статті про адміністративну скаргу.
Шлях другий, суд
Якщо рішення про заборону незаконне від початку, його оскаржують до суду. Заборону, яка супроводжує рішення про примусове повернення або встановлена разом з видворенням, оскаржують разом з цим рішенням. Такі справи стаття 20 КАС відносить до місцевих загальних судів як адміністративних, і вони розглядаються в прискореному порядку.
Окреме рішення про заборону вʼїзду оскаржують до адміністративного суду за загальними правилами кодексу. Загальний строк на позов за частиною другою статті 122 КАС становить шість місяців, і рахують його з дня, коли ви дізналися або мали дізнатися про рішення. Як подати позов, пояснює стаття про оскарження рішень ДМС у суді.
Якщо про заборону не повідомили
Буває, що іноземець дізнається про заборону лише на кордоні чи в консульстві. Рішення про повернення мали вручити, але людина виїхала раніше або змінила адресу. У такому разі строк на оскарження в суді рахують з дня, коли ви дізналися або мали дізнатися про порушення своїх прав. Збережіть документ, з якого ви вперше дізналися про заборону, наприклад відмітку в паспорті чи рішення консульства про відмову у візі.
Сімʼя і робота в Україні
Якщо в Україні залишилися подружжя, діти чи робота, це важливі аргументи. Вони не скасовують заборону автоматично, але суд оцінює, наскільки рішення співмірне з наслідками для людини і її родини. Зберіть свідоцтва про шлюб і народження, документи про роботу, житло, навчання дітей. Для подружжя громадян України шлях до повернення після зняття заборони описано в статті про посвідку через шлюб.
Які докази потрібні
Суд перевіряє, чи була в органу законна підстава і чи дотримано процедуру. Корисними бувають докази законного перебування в минулому, наприклад посвідка, відмітки про продовження строку, квитки, що підтверджують вчасний виїзд. Якщо заборону повʼязано з боргом, потрібні докази його сплати.
Окремо важливі документи про звʼязки з Україною, тобто сімʼя, робота, майно. Вони не скасовують заборону самі по собі, але показують суду, що наслідки рішення для людини серйозні.
Чого не робити
Поки заборона діє, не намагайтеся вʼїхати, зокрема з новим паспортом чи паспортом іншої держави. Заборона стосується людини, а не документа. За невиконання рішення про заборону закон продовжує її строк на десять років.
Не довіряйте посередникам, які обіцяють «зняти заборону за гроші» без суду чи звернення до органу. Офіційно заборону знімає лише орган, який її встановив, або суд, і жодних інших шляхів закон не передбачає.
Після скасування
Після скасування заборони відомості про неї мають прибрати з бази. Перш ніж купувати квитки, переконайтеся, що це сталося, бо консульство і прикордонник бачать саме базу. Якщо для вʼїзду потрібна віза, подавайте документи лише після підтвердження. Як отримати візу, пояснює гід з оформлення візи.
Досвід юриста
Найчастіше заборону вдається зняти тоді, коли її підставою був несплачений штраф чи борг. Клієнт сплачує, ми готуємо заяву з доказами, і орган переглядає рішення. Складніше, коли заборона повʼязана з видворенням або питаннями безпеки, і тоді шлях лежить через суд.
Друга порада стосується терпіння. Поки триває перегляд чи суд, хочеться спробувати вʼїхати. Я завжди відраджую від цього, бо невдала спроба може перетворити заборону на значно довшу.
Якщо вам заборонили вʼїзд, зняття заборони вʼїзду ми починаємо з встановлення органу і підстави.
Офіційні джерела
Що робити, якщо відмовили
- 1Зʼясуйте, який орган встановив заборону і на якій підставі.
- 2Отримайте копію рішення через запит або представника в Україні.
- 3Якщо підстава відпала, наприклад штраф сплачено, зверніться до органу з заявою про перегляд.
- 4Якщо рішення незаконне, подайте позов до адміністративного суду.
- 5Не вʼїжджайте до скасування заборони, бо її порушення подовжує строк.
Часті запитання
Чи можна зняти заборону, сплативши старий штраф?+
Якщо заборону встановили через невиконане рішення про стягнення, сплата усуває підставу. Тоді варто звернутися до органу, який ухвалив рішення, і просити його переглянути, додавши квитанцію.
До якого суду подавати позов?+
Заборону, що супроводжує рішення про примусове повернення, оскаржують разом з ним до місцевого загального суду як адміністративного. Окреме рішення про заборону розглядає адміністративний суд за загальними правилами.
Чи можна вʼїхати, поки триває суд?+
Ні, поки заборона діє, прикордонник не пропустить. За невиконання рішення про заборону її строк продовжують на десять років.
Скільки часу є на позов до суду?+
Загальний строк на позов за статтею 122 КАС становить шість місяців з дня, коли ви дізналися або мали дізнатися про рішення. Тому документ, з якого ви вперше дізналися про заборону, варто зберегти.
Чи можна вести справу з-за кордону?+
Так, через представника в Україні за довіреністю, оформленою і легалізованою за кордоном.
Стаття має довідковий характер і не є індивідуальною юридичною консультацією.