Що таке заборона вʼїзду
Заборона вʼїзду означає, що іноземця не пропустять через кордон, навіть якщо в нього є віза чи інша підстава. Відомості про таких осіб вносять до бази даних, яку бачать прикордонники і консульства. Якщо заборона є, консульство відмовить у візі, а прикордонник у вʼїзді. Як влаштовані строки перебування і що буде за їх порушення, пояснює гід про строки перебування іноземців.
Підстави заборони
Стаття 13 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI називає підстави, за яких вʼїзд не дозволяється:
- інтереси національної безпеки чи боротьба з організованою злочинністю;
- охорона здоровʼя, прав і законних інтересів громадян України;
- завідомо неправдиві відомості чи підроблені документи під час клопотання про вʼїзд;
- підроблений, зіпсований чи чужий паспорт або віза;
- порушення в пункті пропуску правил перетину кордону, митних чи санітарних правил або невиконання законних вимог посадових осіб;
- невиконані під час попереднього перебування рішення суду чи органів, що накладають адміністративні стягнення, та інші майнові зобовʼязання, зокрема повʼязані з попереднім видворенням;
- вʼїзд на тимчасово окуповану територію чи виїзд з неї з порушенням встановленого порядку.
Хто ухвалює рішення
Рішення про заборону вʼїзду ухвалює ДМС, СБУ, орган охорони державного кордону або уповноважений підрозділ Національної поліції. Строк заборони встановлює закон. За статтею 13 Закону № 3773-VI заборону вʼїзду встановлюють строком на три роки, а після примусового видворення вона діє пʼять років.
Заборона після повернення і видворення
Найчастіше заборона вʼїзду виникає разом з примусовим поверненням або видворенням. Рішення про примусове повернення може супроводжуватися забороною подальшого вʼїзду строком на три роки. Після примусового видворення заборона строком на пʼять років встановлюється обовʼязково. Окрема заборона діє для тих, хто перетнув кордон поза пунктами пропуску. Як працюють повернення і видворення, пояснює стаття про примусове повернення і видворення.
Тобто порушення строку перебування саме по собі ще не означає заборони. Але якщо через нього ухвалили рішення про повернення і іноземець його не виконав, наслідки стають значно серйознішими. Про це в статті про перевищення строку перебування.
Порушення заборони
Якщо іноземець не виконав рішення про заборону вʼїзду, закон встановлює нову заборону строком на десять років. Вона додається до тієї частини попереднього строку, що ще не минула. Крім того, стаття 203-1 КУпАП передбачає за невиконання рішення про заборону вʼїзду штраф від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тому спроба вʼїхати попри заборону, наприклад з новим паспортом, лише погіршує ситуацію.
Відмітка в паспорті
Коли іноземцю відмовляють у вʼїзді через заборону, у паспорті ставлять відмітку про заборону на строк, зазначений у рішенні. Рішення про примусове повернення видають іноземцю, і в ньому зазначають підстави, порядок оскарження і наслідки невиконання. Збережіть ці документи, бо без них оскаржити заборону складніше.
Як оскаржити заборону
Рішення про заборону і про примусове повернення оскаржують до адміністративного суду. Якщо підстава відпала, наприклад штраф сплачено або майнове зобовʼязання виконано, варто звернутися до органу, який ухвалив рішення, і просити його переглянути.
Відмову в перетині кордону на пункті пропуску оскаржують окремо, до вищого органу Держприкордонслужби або до суду. Про це в статті про перетин кордону під час воєнного стану.
Заборона і нова віза
Поки заборона діє, нова віза не допоможе. Пункт 28 Правил оформлення віз, затверджених постановою КМУ № 118, прямо називає відомості про особу в базі осіб, яким заборонено вʼїзд, підставою для відмови у візі. Тому подавати документи в консульство варто лише після того, як заборону скасовано або її строк минув.
Те саме стосується посвідки і дозволу на роботу. Роботодавець може отримати дозвіл, але працівник не зможе вʼїхати, доки діє заборона. Перш ніж запрошувати іноземця з минулими порушеннями, перевірте його ситуацію. Про інші причини відмови у візі розказано в статті про відмову у візі.
Як дізнатися про заборону
Публічного онлайн-сервісу, де можна перевірити заборону вʼїзду, на сайті ДМС немає. Як дізнатися про неї до поїздки, пояснює стаття про перевірку заборони вʼїзду.
Досвід юриста
Найчастіше заборону вʼїзду отримують не через щось серйозне, а через дрібниці, які не довели до кінця. Несплачений штраф за порушення строку перебування, невиконане рішення про повернення, забутий борг. Через роки людина хоче повернутися і дізнається про заборону вже на кордоні.
Тому я раджу перед виїздом з України закрити всі адміністративні питання, а якщо щось лишилося, перевірити ситуацію до нової поїздки. Коли заборона вже є, ми спершу встановлюємо орган і підставу, а потім обираємо, чи просити перегляд, чи йти до суду.
Якщо вам заборонили вʼїзд, зняття заборони вʼїзду ми починаємо з встановлення причини.
Офіційні джерела
Що робити, якщо відмовили
- 1Отримайте рішення про заборону або відмітку в паспорті і зʼясуйте, який орган її встановив.
- 2Зіставте підставу зі статтею 13 Закону № 3773-VI.
- 3Якщо підстава відпала, наприклад штраф сплачено, зверніться до органу, що ухвалив рішення.
- 4Якщо рішення незаконне, оскаржте його в адміністративному суді.
- 5Не намагайтеся вʼїхати до скасування заборони, бо порушення подовжує її строк.
Часті запитання
Чи можна дізнатися про заборону до поїздки?+
Публічного онлайн-сервісу перевірки заборони немає. Можна звернутися із запитом до органу, який міг її встановити. Як це зробити, пояснює окрема стаття.
Чи можуть заборонити вʼїзд за несплачений штраф?+
Так. Невиконані рішення органів, що накладають адміністративні стягнення, і інші невиконані майнові зобовʼязання названі серед підстав заборони.
Що буде, якщо вʼїхати попри заборону?+
За невиконання рішення про заборону закон встановлює нову заборону строком на десять років, яка додається до несплилої частини попередньої. Крім того, стаття 203-1 КУпАП передбачає штраф від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Чи можна скасувати заборону достроково?+
Так, якщо рішення незаконне чи підстава відпала. Його оскаржують у суді або просять переглянути орган, який його ухвалив.
Стаття має довідковий характер і не є індивідуальною юридичною консультацією.